Відгук на книгу Дзвінки Матіяш "Казки П’ятинки"
Дивовижний світ казок супроводжував мене з раннього дитинства. Ці оповиті таємничістю твори були першими уроками добра й справедливості. Сьогодні я – уже п’ятикласниця, але казка й дотепер залишається моїм вірним супутником життя.
Нещодавно в одному з магазинів мою увагу привернула книга з назвою«Казки П’ятинки». З жовто-блакитної обкладинки на мене дивилася замріяна рудоволоса принцеса . На мить здалося, що вона, підморгнувши, промовила: «Купи, не пожалкуєш». Мить – і нова книга в руках. Читаю анотацію. Мама помічає захоплюючий блиск у моїх очах і, усміхнувшись, купує « Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш.
Повернувшись додому, розпочала подорож сторінками щойно придбаної книги. Неймовірні події , що відбувалися з героями казок, захоплювали й вражали. Читала, і в моїй уяві вимальовувалися фантастичні картини… Ось промчав дивний червоний автобус. Він, виявляється, поспішав до людей, у яких зародилося бажання зробити добру справу. А он уже гостинно відчинилися двері білого будиночка, господарем якого є Білий Кіт. Неподалік примостилося Велике Вухо й прислухається до всього, що діється навколо…
Разом з автором скуштувала смачної юшки, яку щосуботи варили в найбільшому казані і яка була дуже мудра та знала, скільки кожній людині треба її з’їсти, познайомилася з Великим Вухом, побувала на подвір’ї в П’ятинки, посиділа на веранді за столом, накритим скатертиною персикового кольору, погойдалася на кріслах, посмакувала незвичайними маковими тістечками-зірочками, допомогла полущити різнокольорову квасолю, що « вселяє надію і позбавляє від темних думок».
Особливо запам’яталася казка « П’ятинка і сад ».У ній розповідається про дівчинку-невидимку, яка в п’ятницю по обіді завітала в гості до свого друга Антона. Діти, захопивши футляр зі скрипкою, помандрували до саду повітрям поміж кленами. Засліплені яскравим промінням сонця, вони й незчулися , як опинилися в саду. Дерева в ньому, на превеликий жаль, були сірі й сумні, хоча надворі буяв травень. Серця малих мандрівників стиснув біль : вони не побачили жодного зеленого листочка, жодної зеленої травинки. І тут винахідлива й чутлива до краси П’ятинка запропонувала Антонові розбудити сад музикою.
Хлопчик заплющив очі й почав грати всі мелодії, які вивчив у музичній школі за три роки. Дзвінка Матіяш так майстерно описала силу звуків скрипки, що в якийсь момент я відчула: смичок, торкнувшись струн, забринів в моїй кімнаті. Перечитавши цю казку, ще раз переконалася : музика має великий вплив не лише на людину, а й на природу. Вона для навколишнього світу є живлющим дощем. Я, як і хлопчик, усвідомила, що тоскні звуки навіюють печаль, веселі нотки підбадьорюють, наповнюють радістю дивосвіт природи.
« Казки П’ятинки» допомогли поринути у світ фантастики. Неймовірним , наприклад, є те, що діти вітаються сміхом, заходять до кімнати через вікно.
У більшості казок провідним є образ П’ятинки. Репліки й вчинки дівчинки свідчать про те, що вона великодушна, доброзичлива, любить природу. До того ж, П’ятинка розсудлива, мудра. Так, дівчинка на прикладі яблук зуміла пояснити своєму товаришеві Антону, як знайти свою другу половинку. З П’ятинкою легко порозумітися. Вона є гарною подругою. Цікавим є те, що дівчинка живе на небесах, а на землю спускається лише в п’ятницю. Мабуть, звідси й таке має ім’я. Будь-де ця казкова принцеса ходить босоніж. Зовнішність П’ятинка має також незвичайну: «ні молода, ні стара, ні білява, ні чорнява, очі то світяться, як вода, то темні, як земля». Я б дуже хотіла мати подругу, схожу на цю загадкову дівчинку.
Крім казок, ця книга містить ще й оповідання. У багатьох з них Дзвени слава Матіяш ненав’язливо розповідає християнські історії. Із захопленням читала розповіді про малого Ісуса (оповідання «Колискова»), янголів, які плекають райський сад квітів (оповідання «Лілеї»).
У творах Дзвінки Матіяш за оригінальною формою викладу, казковими героями, цікавими назвами, фантастичними подіями приховано глибокий зміст. «Казки П’ятинки»– мій дороговказ у житті. З ними я не розлучуся ніколи.
Логвиненко Аліна