Вечорниці, вечорниці - чари вечорові...

Наш народ має унікальну культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в традиційних звичаях, обрядах, які відображають світовідчуття й світосприймання українців,  пояснюють та обґрунтовують взаємини між людьми.

    Одним iз днів народного календаря, сповнених  магічності й веселого колориту,  вважається  13 грудня. Ця дата приурочена вшануванню  пам'яті   апостола Христового — Андрія Первозванного. Саме цього дня з давніх - давен  відбувалися святкові вечорниці (до речі, були ще й буденні, на яких вишивали, пряли, шили). Молодь  сходилася до однієї просторої селянської хати, жартувала, співала, оповідала цікаві історії, співала, грала в різні забави, знайомилася ближче та вибирала собі пару для подружнього життя. Господиня дому – самотня жінка, яку величали досвітчаною матір’ю або паніматкою, стежила за дотриманням порядку.  Дочекавшись дванадцятої години, дівчата розпочинали ворожити на суджених.  Хлопцям цієї ночі дозволялося бешкетувати та робити різні збитки.

    Чарівна староукраїнська традиція  проведення вечорниць настільки захопила учнів 9 класу, що вони разом з класним керівником Логвиненко Н. І. вирішили хоч на годину зазирнути в минуле нашого народу, відчути оповитий таїнством дівочого ворожіння дух  наших предків.

    Перед очима присутніх завдяки наполегливій підготовці старшокласників ожила одна з призабутих  сторінок молодості прабабусь та прадідусів.

    До  уявної господи – актової зали  була запрошена дружна шкільна родина. Її  весело зустрічали хлопці 6 класу Кучеров Євгеній та Александров Едуард.   Атмосфера святковості й життєствердного оптимізму витала в залі, коли Александрова Д.,  Байстрич Я., Зеленіна Д., Логвиненко А., Кучеров Є., Магдич В., Солошенко Д., Харченко О. закружляли парами у веселому танці.

    Роль повноправної господині досвіток виконувала учениця 9 класу Іншина Наталія. Разом з нею присутні зробили екскурс до осінньо-зимових розваг молоді. Дівчина розповіла, як можна угадати майбутню долю, навчала пекти круглі тістечка «балабушки»,  оздоблену зверху сухими вишнями чи родзинками –  калиту. Посередині великого солодкого  коржа   мала бути дірка, куди протягували червону нитку, щоб підвісити високо до сволока посередині хати. Парубок міг її дістати зубами, тільки коли добряче підстрибне.

    У дотепній і веселій високопоетичній формі проходило дійство на сцені. Хлопці жартували, розважали дівчат, розповідаючи різні бувальщини, небилиці. Безпалий О., Калітін В., Кравченко Д., Литвиненко Д., Шурупов І. з захопленням ділилися враженнями про свої витівки, долучалися до  дівочих гадань. Вони з реготом розповідали, як знімали з воріт хвіртки й заносили на край села, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху й затикали комин, пускали в димар горобців, піднімали гуртом воза й викочували на хату, у якій була дівчина на порі.

    Особливо запам’яталася всім інсценізація уривку з повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», де Карпо (роль виконував Фесенко А.) та Лаврін (роль виконував Курсенко Д.)  перемивали кістки майбутнім нареченим.

    Глядачі спостерігали затамувавши подих, як відбувалися дівочі ворожіння на чоботи, оберемок дров, вишневу гілочку, сухі коржики, ложки. Гадання мали відповісти на багато питань щодо подальшого життя молоді. Під час ритуальних дійств намагалися дізнатися про рід діяльності судженого, його матеріальне становище, з’ясувати, хто буде главою сім’ї.

    Дозвілля дев’ятикласників супроводжувалося виконанням народних            («Розпрягайте, хлопці, коней», «Навари, милая», «Вечорниці», «А я чорнява») і сучасних пісень з репертуару Наталії Май, Андрія Князя, Михайла Поплавського, гурту «Гетьман», Івана Поповича, Анатолія Матвійчика тощо. Чудові вокальні здібності продемонстрували  Дудка Н., Жалдак А., Іншина Н., Канівець. Л., Міщенко А.,  Плис О., Стрілецька В.

    Центральним обрядовим дійством свята було кусання калити. Ролі пана Калитинського та Коцюбинського чудово зіграли Литвиненко Д. та Калітін В. Дівчата з задоволенням  самі скуштували вареників з загадками та передбаченнями та пригостили хлопців.

    Веселий настрій полонив присутніх у залі, коли учні 9 класу виконували хореографічну композицію «Я ще погуляю».

    Фінальним акордом свята була пісня «Будьмо». Сподіваємося, що всі присутні отримали задоволення від побаченого дійства, почерпнули багато цікавої інформації про Андріїв вечір, усвідомили, що і в нашому модерному світі не повинні канути в небуття сповнені чару, краси й глибокого змісту народні традиції. Цей багатющий скарб ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять української нації.