Головна сторінка > Народознавче свято "Вечорниці, вечорниці - чари -вечорові..."
Народознавче свято "Вечорниці, вечорниці - чари -вечорові..."
Ведучий 1.Не спіть!
Ведучий 2. Не дрімайте!
Ведучий 1. Спішіть!
Ведучий 2. Поспішайте!
Ведучий 1.Усією сім’єю!
Ведучий 2.Усією ріднею!
Ведучий 1. До нас завітайте!
Ведучий 2.Заходь же в господу
Село наше ясне.
Ведучий 1.Живи і возрадуйся
Роде наш красний!
Ведучий 2. Українські вечорниці
Починаємо в цей час!
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!
Ведучий 1. Хай дзвінке вкраїнське слово
Пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова
Хай ніколи не згаса!
Ведучий 2. Обійдіть весь світ безмежний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб пісенний,
Як у нашій Україні!
Пісня.
Ведучий І. Просимо всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату,
Від зірниці до зірниці,
Хай лунають вечорниці.
Ведучий 2. Гей на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
На сцену виходить Господиня з донькою.
Дочка. Мамо, а чому вечорниці називаються Андріївськими?
Мати. Та тому, доню, що вони відбуваються на честь Андрія Первозданного – християнського святого.
Дочка. Я чула, що в народі це свято називається ще Калитою. Чому?
Мати. Калита - це великий корж із білого борошна, який готують цього вечора усі дівчата разом. Тісто солодке, з медом, зверху оздоблене сухими вишнями чи родзинками. Печуть його в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині має бути дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту високо до сволока посередині хати, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне.
Дочка. А чим цікавий цей вечір?
Мати. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходяться до однієї хати ввечері 13-го грудня. Жартують, оповідають цікаві історії, співають, грають у різні ігри, знайомляться ближче та вибирають собі пару для подружнього життя. Так як свято вважається парубочим, то хлопцям дозволяється в Андріївську ніч бешкетувати й робити різні збитки.
Дочка. А що ж дівчата?
Мати. Як тільки звечоріє, дівчата поспішають до господині, де мають відбутися вечорниці, приносять хто що має: сир, масло, яйця, борошно, фрукти, й починають готувати святкову вечерю. Дочекавшись 12 години, розпочинають ворожити собі на суджених.
Дочка. Як цікаво! Я б хотіла побувати на таких вечорницях.
Мати. Ну якщо вже так тобі хочеться більше дізнатися про Андріївські вечорниці, то сиди тихо й уважно слідкуй за дійством, адже скоро прийдуть до нашої господи дівчати, а за ними - і хлопці.
Дівчина 1. Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас завітати на вечорниці? Де ваші ключі?
Господиня. На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили всі.
Дівчата. Спасибі. З Калитою, будьте здорові.
Господиня. Дівчатонька, спасибі. Будьте й ви здорові.
Дівчина 2. Зичимо, щоб жили багато!
Дівчина3. Щоб сіяла радість у хаті!
Дівчина 4. Щоб здоров’я добре мали!
Дівчина 5. Пісню й жарт не забували!
Господиня.
Поспішайте, дівчатонька, усе приготувати,
Бо вже пора вечорниці
Всім нам починати.
А чи роботу з собою взяли?
Дівчата (разом). Узяли.
Сідають вишивати, шити.
Пісня.
Господиня. А чому мовчите? Розкажіть які-небудь цікаві історії?
Дівчина1.Це було давно. Зустрілися два товариші, які довго не бачилися.
- Як живеш, друже? – запитав перший.
- Нерівномірно.
- Що це значить?
- Це значить: якщо є хліб – то нема солі, а як є сіль – то хліба нема. А ти як живеш?
- Рівномірно: нема ні хліба, ні солі….
Дівчина 2. Питає батько: « Що наші дівчата роблять?»
- Шиють та співають.
- А мати?
- Порють та плачуть.
Дівчина 3. Тату, - питає син,- що таке байка?
- А це коли тварини, ну, наприклад, осел і свиня, розмовляють так, як оце ми з тобою.
Дівчина 6. (підводиться).
Андрію, Андрію, на тебе конопельки сію,
Фартухом волочу, бо вже заміж хочу!
Андрію, Андрію, на тебе конопельки сію,
Ой, дай, Боже, знати, з ким їх буду жати!
Давайте подивимося, дівчата, хто за кого вийде заміж?
Підходить до оберемка дров і бере їх у руки. Перекладає і приказує: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець...»
Господиня. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка.
Дівчина 1. Ой, дівчата, а послухайте, як я ворожила, йдучи на вечорниці.
Дівчата (разом). Розказуй, розказуй...
Дівчина 2. Зайшла в курник, спіймала курку і півня, хвости зв’язала, а щоб не кричали, решетом накрила. Чую, мовчать. То я їх і випустила. Курка у свій бік швидше перетягнула, — значить я чоловіком верховодити буду.
Дівчина 1. Ну на що ще будемо ворожити?
Дівчина 2. А мені мама розказувала, що вони колись ворожили на ложках. Коли постукати ложкою об ложку, то прокинеться в селі чийсь пес, і, звісно, загавкає. А ти послухай: з якої сторони обізветься, з тієї й чекай старостів.
Дівчина 3. Дівчата, а ви пили сьогодні воду?
Дівчина 4. Я пила.
Дівчина 3.А я - ні! Я чула, якщо цілий день не пити води, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися.
Дівчина 4. Дівчата, а ще поворожимо на 9-го кілка, як будемо йти додому. Мені мати розказувала, вони у молодості так ворожили.
Дівчина 5. А як це?
Дівчина 4. Підходиш до тину і починаєш рахувати кілки. До дев’ятого кілка добре придивися. Який кілок — такий і суджений: кривий — старий, рівний — молодий, з корою — багатий, без кори — бідний.
Господиня. А хочете дізнатися, хто в цьому році буде старостів приймати?
Дівчата. Хочемо.
Господиня. Ану скидайте черевики, та по одному, не обидва. А тепер по черзі ставимо черевики один поперед одного на долівку носком до порогу. Чий чобіток першим стане на поріг – та першою вийде заміж.
Дівчина 1. Згода. Давайте! Я – перша.
Дівчина 2. Ні, я.
Дівчина. Ще чого? Я – перша.
Господиня. Е, ні! Так діло не піде. Годі сперечатися. Ось на паличці поміряємося, і черга встановиться сама собою.
Вимірявши чергу на паличці, дівчата ворожать «на чоботях».
Господиня. А хочете дізнатися, як буде звати майбутнього чоловіка.
Дівчата. Звичайно. А як це робиться?
Господиня. Зараз вибіжите на вулицю, зустрінете чоловіка чи парубка, спитаєте, як його звати – так і буде зватись чоловік.
Дівчата вибігають на вулицю і через хвилину збігаються.
Дівчина 1. Мого зватимуть Данилом!
Дівчина 2. А мого – Іваном!
Дівчина 3. Грицьком!
Дівчина 4. Гнатом!
Дівчина 5. Кіндратом!
Дівчина 6. А мого Пилипом.
Господиня. А хочете знати, яку професію матиме суджений.
Дівчата. Аякже.
Господиня. У цьому горщику земля з різними домішками. Кожна з вас набере пригорщу землі, уважно її розгляне й скаже, що в ній знайшла.
Дівчина 1. Тріску.
Господиня. У тебе чоловік буде теслярем.
Дівчина 2.Цвях.
Господиня. А твій буде ковалем.
Дівчина 3. Скло.
Господиня. Склярем.
Дівчина 4.Зернина.
Господиня. Хліборобом.
Дівчина 5. Вощина.
Господиня. Пасічником.
Дівчина 6. А в мене немає домішок.
Господиня. Значить невсипущим ледарем.
Господиня. А ще ворожать цього вечора на півня.
Дівчата. Як це?
Господиня. О 12-й годині ночі ми посипемо долівку пшеницею, поставимо в мисочку води і люстерко. Впустимо до хати півня. Якщо півень спочатку нап’ється води – чоловік буде п’яниця, клюне пшениці – господарем буде, а як почне дивитись у дзеркало – гультяєм і ледарем буде!
Дівчата. А ще на що можна ворожити?
Господиня. Сьогодні кожній з вас я дам гілочку вишні. Прийшовши додому, ви поставите її у воду, приказуючи
Святий Андрію, Маю на Тебе надію: Дай, щоб вишня зацвіла, А мою долю на поріг привела.
Якщо вона розквітне до Різдва, то цього року судилося вийти заміж і жити щасливо.
Дівчина 1. Ворожити – це цікаво. Але давайте ще поспіваємо, доки хлопців немає.
Пісня.
Дівчина 2. Ми тут співаємо, а хлопці в цей час бешкетують. I їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.
На вулиці чути спів.
Розпрягайте, хлопці, коней
Та лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
П – пів.
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать.
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
1-й хлопець. Пустіть нас до хати!
1-ша дівчина. Гарненько попросіть!
Хлопці знову стукають.
2-га дівчина. Агов! Хто такий?
2-й хлопець. Пес рябий!
3-й хлопець. Баран круторогий!
4-й хлопець. Ведмідь клишоногий!
Хлопці (разом). Пустіть до хати!
3-тя дівчина. Не пустимо в хату, бо дуже вас багато!
5-й хлопець. Пустіть, бо гірше буде!
4-та дівчина. Як чемно попросите, то пустимо.
6-й хлопець. Дівчатонька-голуб’ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися, сьогодні ж Андріїв вечір.
Хлопці заходять.
Хлопці. Добрий вечір. З Калитою будьте здорові.
Господиня. Дякую.
Хлопець 2. Котилися з гори вози, поламали шпиці
Нам казали файні люди, що тут вечорниці.
Та й прийшли ми на вечірки до вашої хати,
Не дрімати, а співати та й пожартувати.
Добрий вечір, дівчата! Без нас не сумували, признавайтесь ?
Дівчина 1. Ніхто і не збирався сумувати!
Дівчина 2. От без троїстих музик було трохи не так.
А ну заграйте музики, бо танцювати хочеться.
Танок.
Господиня. Що це ви, хлопці, захекалися, наче за вами сто вовків гналося?
Хлопець 2. А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.
Хлопець 3. А ми з Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.
Хлопець 4. Я бачив, як хлопці з того кутка викотили комусь на дах воза!
Регочуть.
Хлопець 5. А ми з Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото робота завтра буде, а як він буде лаятись!
Хлопець 6. Та що там сіно?! Мій батько розповідав, що коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, за те, що не дозволяв своїй дочці (тепер уже моїй мамі) зустрічатись з ним.
Хлопець 7. Побешкетували ми добряче. Правда ж, хлопці.
Господиня. Бешкетувати ви вмієте. А ще на що ви здатні ? Заспівайте нам що-небудь. Звеселіть душу.
Пісня.
Хлопець 1.
Дівчата, а чого це ви зажурились,
Аж брівоньки іскривились?
Олено чорнобрива,
Чого в тебе брови криво?
.Дівчина 2.
На козака задивились,
Та й брівоньки іскривились.
Хлопець 2.
Ой чия ж то дівчинонька
Така русокоса?
А до неї хлопці липнуть.
Як кури до проса.
Дівчина 3.
Полюбила Василя
Думала багатий,
а у нього одна курка
та й та шкутильгає.
Хлопець 3. Знаєте, панове-товариство, хотів порадитися з вами. Оце надумав женитися, та не знаю, яку брати: чи сліпу, чи криву, чи безносу, бо проста не піде за мене.
Дівчина 4. Ну ти й придумав!
Хлопець 3. А хто там обізвався? Слухай , чорнява, брови, як сметана, сажею підведені, глиною зашпаровані, - чи не пішла б ти за мене?
Дівчина4. Як за такого хорошуна не йти. Кругом богатир: від халяви до потилиці.
Дівчина 5. Андрію, я піду за тебе?
Хлопець 3. Ти? Ану постривай, я придивлюсь до тебе! Е, та ти ж кирпата.
Хлопець 4. Ну й перебірливий же ти?
Інсценізація уривку з повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдащева сім’я»
1.То сватай Хіврю. Вона доладна, як писанка.
2.І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.
1.То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
2.Тиха як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.
1.То бери Химку. Це як брикне. то й перекинешся.
2.Коли в Химки очі, як у сови. а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє..
1.Ну скажи-бо, кого ти будеш сватать?
2.Ат! Одчепись од мене.
1.Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.
2.Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, мов обіддя гни.
1.Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка ; губи маленькі, як рутяний лист.
2.Уже й знайшов красуню ! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама , як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.
1.Але ж ти й вередливий ! То сватай Хотину Корчаківну.
2. Чи ти здурів? Хотина як вигляне у вікно. то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.
1.Ну, то бери Ганну.
2. Авжеж. Та її за три дні кругом обійдеш.
1.Мабуть, ти будеш нежонатим довіку.
Дівчата. А це нічого, що ми тут сидимо. Нас обмовляти у вас вистачає розуму. А чи вистачить кебети відгадати загадки.
Хлопець. Які проблеми? Давайте.
Дівчина 1. Чотири чотирники, п’ятий-кавурник, несуть кривулицю через тин на вулицю.
Хлопець. Та це ж дірки в решеті.
Дівчина 1. Ех ви, розумники. Чотири чотирники – оці чотири пальці, п’ятий кавурник – оце палець, кривулиця – ложка, тин – зуби.
Дівчина 2. Ану мою відгадаєте? Що буде, як козі сім літ мине?
Хлопці. Ото загадала – восьмий піде.
Господиня. А чи відгадаєте мою загадку? Що хочеш купити – не купиш, що хочеш продати – не продаси.
Хлопець Такого не буває . За гроші все можна купити.
Господиня. Е, ні, усього не купиш, молодість не купити ні за які гроші, а старість нікому не продаси.
Дівчина 1. Хлопці, кажуть ви побрехеньок багато знаєте. РОзкажіть.
Хлопець 1.Петре, за що тебе по судах тягали?
Хлопець 2. Та я вибив пил з панової шуби.
Хлопець 1. Та ти ж зробив панові послугу!
Хлопець 2. Воно то так, та на лихо в тій шубі пан був.
Хлопець 3. А я ось іду мостом, а на мості Іван стоїть, їсть хліб і дивиться у воду. Підійшов до нього та й питаю:
-Що робиш, Іване?
-Та їм хліб з рибою.
-А де ж риба?
-У воді.
Хлопець 4. Якось я на ярмарку був. Там Омелько з батьком пшоно продавали. От Омелько й каже батькові:
-Ви, батьку, будете продавати, а я здачі давати.
Пройшло трохи часу, чсин і кричить батькові:
-Годі, батьку, т оргуватись!
-Чому? - питає батько.
-Та вже здачі нічим давати.
Дівчина 2. Хлопці, у нас уже калита готова.
Дівчата. Ми калиту чіпляємо, на місяць поглядаємо, свою долю закликаємо.
Хлопці. Тепер будемо кусати. Але спершу треба вибрати пана Калитинського.
Хлопець 1. Нехай буде….
Хлопець 2. А хто ж буде паном Коцюбинським?
Хлопець 3. Я.
Калитинський. Я – пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
Коцюбинський. Їду, їду калиту кусати.
Калитинський. А я буду сажею писати.
Коцюбинський. Писнеш чи ні , а я на коні й калита мені.
Підстрибує й кусає калиту.
Коцюбинський. Хто наступний?
Хлопець 1. Діду, діду, калиту кусати їду.
Коцюбинський. Звідки ти?
Хлопець 1. З Халитви.
Коцюбинський. Чого хочеш?
Хлопець 1. Калити.
Коцюбинський. А не боїшя чорноти?
Хлопець 1. Вовків боятися - у ліс не ходити.
Підстрибує й падає. Його Калитинський маже сажею.
Калитинський. А хто ще калити хоче? Калита, калита солодка така! Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде, тому добро буде в хаті.
Всі хлопці (по черзі). І я, і я, і я …. калиту вкусити хочу.
По черзі кусають калиту.
Господиня. Оскільки калита надкушена, мусимо її з’їсти.
Калитинський знімає калиту, дає господині, та розламує й роздає присутнім.
Господиня. Будьте здорові з калитою, з пресвітлим празником Андрія! Ой лишенько, про вареники забули.
Дівчата. Ось наліпим вареників,
Біленьких, смачненьких,
Ними будемо гостити
Хлопчиків гарненьких.
Співають: Наші хлопці, наші хлопці, вареників хочуть / 2р.
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я дров не маю, ви мої хороші,
А я дров не маю, хлопці мої гожі.
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.
Я рубать не вмію, ви мої мої миленькі,
Я рубать не вмію, мої соловейки.
Научись, милая, научись, милая,
Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я сил не маю, ви мої хороші,
А я сил не маю, хлопці мої гожі.
Не балуй, милая, навари, милая,
Пирогами пригости, моя чорнобривая.
Дівчина 1.А тепер всіх прошу сісти. Вареники будем їсти.
Господиня. Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних,
із загадками та передбаченнями.
Бере дівчина вареник і надкушує його.
Дівчина 2. Вареник із сиром!
Господиня. Будеш з чоловіком жити в злагоді та в мирі.
Дівчина 3. А мені вареник із сіллю. Що це?
Господиня. Будеш жити в достатку. Не будеш несолоно їсти.
Дівчина 4.А мій з соломою.
Господиня. Будеш солом’яною вдовою.
Дівчина 5. А мій вареник з монетою.
Господиня. Багатою будеш.
Дівчина 6.А мій вареник з обручкою.
Господиня. Досить ворожити, треба хлопців варениками пригощати.
Дівчина. З вас - пісня; з нас –вареники.
Пісня.
Дівчата пригощають хлопців варениками.
1-ша дівчина. Чим багаті, тим і раді. Усім, що маємо, вас пригощаємо.