Казка "Три брати"

    Було це дуже давно. У країні з дивною назвою Богодарія  жили люди, які ніколи не мали проблем зі здоров’ям. Вони не знали, що таке слабкість і біль. Усмішка, бадьорість, сила були їхніми постійними супутниками життя. Правив тією державою король Здоровченко. Мав він вродливу дружину на ім’я Мінералина. І послав їм Господь трьох синів-богатирів: Жирчика, Білоочка, Вуглеводчика.  Діти росли-підростали. Батьки дивилися на них і не могли натішитися.

         Найстарший Жирчик   був неабияким велетнем і випромінював навколо себе тепло в радіусі п’яти кілометрів. Коли наставали холоди, до нього тяглися всі живі істоти. А хлопець випромінював енергію й цим самим зігрівав і птахів, і комах, і звірів. Там, де з’являвся Жирчик, відступали й Завірюха, і Мороз, і Слизьколід. Ці злі сили надзвичайно  боялися хлопця, тому що він помахом одного пальця міг залишити лише мокре місце від них.

         Середульший Білоочок виріс високим і струнким. Він міг без проблем дістати зірку з неба, розвести руками дощові хмари.

         Найменший Вуглеводчик не міг і хвилинки всидіти на місці. За день хлопчина переробляв сотні справ не присідаючи ні на хвилину. Робота приносила йому задоволення. Найзапеклішим ворогом Вуглеводчика  була Втома. Вона намагалася підкосити його: накликала злих духів, підсипала чар-зілля, яке наводить тугу й страх. Та все було марно. Вуглеводчик разом зі своїм другом  Енергетиком не зважали на Втому. Крім того, усім, кого намагалася охопити журба, покидали сили, вони пропонували глюкозу або фруктозу, і цим самим допомагали подолати хворобу.

         Ішли роки. Брати виросли ставними й здоровими. Про них ширилася слава по інших країнах.

         Чутка про незвичайні можливості хлопців дійшла й держави Недуга. Правив нею на той час король  Безсилко. І була в нього одна-єдина донька.

Звали її Живинка. Росла дівчинка жвавою й веселою. Та одного дня постукало горе до господи короля: занедужала дитина. Живинка перестала рости, її тіло стало холодне. У дитини  бракувало сил підвестися навіть з ліжка. Кращі знахарі не могли нічого вдіяти.

         Почули про біду сусіднього короля Вуглеводчик, Білоочок та Жирчик.

Вирішили вони допомогти Живинці.

-Я маю стільки тепла, що воно враз підніме на ноги недужу дівчинку, - промовив Жирчик.

- Та що там ти. Ось я. Подарую  дівчині свою амінокислоту, і вона знову буде рости, - заперечив Білоочок.

-Та годі вам. Без мене все одно не обійтися. Тільки одна краплина подарованого мною глікогену поставить Живинку на ноги. І буде вона, як і раніше, веселою й бадьорою,- сказав Вуглеводчик.

         Батько, не витримавши,  утрутився в  їхню розмову:

-Любі сини мої, кожного з вас Бог  наділив надзвичайними можливостями. Але поодинці  не допоможете дівчині. Потрібні спільні зусилля.

         Сини не послухалися короля.

         На кареті, по вінця заповненій сиром, маслом, сметаною, салом, різними видами ковбас, вирушив до сусідньої країни Жирчик. Дихнув він на хвору, і тепло потекло по її блідому тілу. Щічки враз порожевіли, в очах з’явився блиск. Але вона залишалася бути такою ж маленькою. Крім того, сили не поверталися до неї. Що не робив Жирчик, нічого не допомагало. Хлопець, розчарований і невеселий, вирішив повертатися додому.

         Та до хати якраз зайшов його середульший брат –Білоочок.

-Е, ні, залишуся –но я тут та подивлюся на що здатний він, - подумав Жирчик.

         Так і зробив. Білоочок, з  повною корзиною риби, м’яса, пакетів з молоком,  бляшанками з чорною ікрою,  підступив до Живинки. Доторкнувся брат до неї, пригостив білковими молекулами, і  стало помітно, як почали

рости ручки й ніжки. За день-два вже не могла поміститися дівчинка в дитячому ліжку. Але піднятися в неї все ж таки не було сил. Як не чаклував над нею Білоочок, нічого не міг вдіяти.

-Ну що, допоміг, - зухвало запитав Живчик.

Нічого не відповів брат.

         І тут до хати зайшов Вуглеводчик. Він приніс з собою багато овочів і фруктів. Підійшов хлопець до Живинки й дав випити їй з глечика якогось соку. Цей напій був, мабуть, особливим. Тільки-но ковтнула його дівчина, підвелася й від радості закружляла в танці.

         І зрозуміли брати, що батько був правий. Лише разом вони зможуть допомагати людям. Відтоді Жирчик, Білоочок і Вуглеводчик жодного разу не сварилися. До цього часу вони йдуть пліч-о-пліч світом та піднімають на ноги всіх немічних, заряджають енергією, бадьорістю та оптимізмом здорових. Сьогодні це вже не безтурботні молоді хлопці, а розважливі й мудрі чоловіки. І кличуть їх уже не пестливо, як у роки дитинства та юності, а гордо –Жир, Білок, Вуглевод. Кожен з них є по-своєму  необхідним для життєдіяльності людського організму, забезпечення його енергетичних потреб. І дорослим, і малим брати намагаються пояснити, що раціональне й збалансоване харчування – запорука здоров’я та довголіття.

                                                                                       Курсенко Дмитро